Волошка

Волошка синя – душе цінна лікарська рослина. У народній медицині використовуються частини рослини:суцвіття, часто тільки вищипані крайові й внутрішні квітки, рідше вся надземна частина рослини. 
Волошка має прямостояче гіллясте стебло, що досягає приблизно 30-50 см у висоту. На шерстисто-опушених кінцях стебел одиночні кошики з небесно-голубих квіток. Внутрішні квітки трубчасті – плодоносні, тоді як крайові – воронкоподібні, з 8-лопатевою облямівкою – безплідні. Ланцетні листи також войлочно-опушені, у нижній частині рослини перисторозсічені, із черешками, у верхній – сидячі й нерозсічені. Квітне із червня до вересня.
 Рослина, яка виглядає так чудово, обов’язково повинна бути цілющою. Так думали стародавні греки, послідовники Гіппократа, які вже тоді вживали назву Centaurea. Можливо, ця назва пов’язана з іменем кентавра Хірона, який за легендою, досконало володів даром зцілення. Видова назва cyanus має також грецьке походження й означає “синій”. Із грецьких праць відомості про цілющу дію волошки потрапили в середньовічні травники, а звідти почерпнула свої знання наша народна медицина, хоча навряд чи слов’янські народні лікарі не знали про ці цілющі властивості. Просто, про це не збереглося відомостей.